Будьмо знайомі

"Нельзя вырастить полноценного человека без воспитания в нём чувства прекрасного." (Р.Тагор)

Ткаченко Людмила Вікторівна

 


Музичний керівник: молодший спеціаліст, у 1994 році закінчила Київський педагогічний коледж ім. К.Д.Ушинського

 

 

 

ГРАФІК РОБОТИ

ПОНЕДІЛОК     8.00 - 16.25

ВІВТОРОК         8.00 - 16.25

СЕРЕДА            8.00 - 16.25

ЧЕТВЕР            8.00 - 16.25

П'ЯТНИЦЯ        8.00 - 16.25


 

                                                                 

 

РОЗКЛАД ПРОВЕДЕННЯ МУЗИЧНИХ ЗАНЯТЬ ТА РОЗВАГ

ПОНЕДІЛОК

ВІВТОРОК

СЕРЕДА

ЧЕТВЕР

П’ЯТНИЦЯ 

9.40-10.05

гр.«Дзвіночок»

10.20-10.45

гр.«Вишиванка»


 

 

 

 


 


16.00-16.20 м/р

Іт гр.«Сонечко»

ІІт. гр.«Ромашка»

ІІІт.гр.«Калинка» 

9.30-9.40  

                       гр.«Сонечко»

9.45-10.00

гр.«Ромашка»

10.10-10.30

гр.«Джерельце»


15.15-15.50   гр.«Веселка»

9.40-10.05 

                        гр.«Вишиванка»

 

 

 

 



15.15-15.50         гр.«Калинка»

 

 

 

 

16.00-16.25 м/р 

                            Іт гр.«Веселка»

                      ІІт.гр.«Дзвіночок»

                       ІІІт.гр. «Джерельце»

9.30-9.40

гр.«Сонечко»

9.45-10.00

гр.«Ромашка»

10.10-10.30

гр.«Джерельце»


15.15-15.40

гр.«Дзвіночок» 

9.40-10.10

гр.«Калинка»

10.20-10.50

гр.«Веселка»


 

 

 

 

 

 


15.50-16.15 м/р Іт

гр.«Вишиванка» 

 

 

МУЗИЧНЕ ВИХОВАННЯ В ДОШКІЛЬНОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ.

 

Музичне виховання - багатогранний процес, який, за    визначенням професора Н. А. Ветлугіної, являє собою  цілеспрямоване формування особистості дитини шляхом впливу  музичного мистецтва. Діти отримують знання, практичні вміння та  навички в різних видах музичної діяльності. Збагачуючи духовний  світ дитини, музика є складовим компонентом всебічного розвитку  особистості. У процесі музичного виховання у дітей формуються  інтерес і любов до музики, оцінне ставлення до музичних творів,  розвиваються музичні здібності.

Види музичної діяльності дітей у дошкільних закладах    різноманітні: спів, слухання музики, музично-ритмічні рухи, гра    на дитячих музичних інструментах. В результаті багаторічної    практики вироблені також різні організаційні форми дитячої    музичної діяльності, серед яких найбільш ефективними є музичні     заняття, самостійна музична діяльність дітей, розваги, свята.

З книги: Михайличенко О.В. Основи загальної та музичної педагогіки: історія та теорія: Навчальний посібник (двомовний). – Суми: вид-во «Козацький вал», 2009. – 208 с.

 

Вплив музики на розвиток особистості дошкільників

 Реформа   системи   освіти,   яка   стосується  і дошкільників, висуває розвиток творчості дитини, як одну із пріоритетних задач.

 Дитина не повинна пасивно спостерігати оточуючий світ, вживати готову інформацію і копіювати її. Саме від творчих людей залежить розвиток суспільства. Перші творчі здібності особистості проявляються в дошкільному віці. Перед вихователем стоїть задача знайти шляхи своєчасного прояву у кожної дитини інтересів, природних задатків, здібностей і створити оптимальні умови для їх розвитку. І визначати конкретні сфери творчого потенціалу.

Як  відомо, музика-вид  мистецтва,  який  суттєво впливає  на  становлення  особистості.   Вона   збагачує почуття  дитини,  сприяє оволодінням вмінням  відчувати ритм,  і  мелодію  твору,  формує   здібності   адекватно реагувати   на  них  своїм  голосом  і  рухами,  розвиває інтерес до різних музичних інструментів і бажання на них грати.

Головне в музичному розвитку дошкільнят-повести дитину в різнобарвний світ музики, навчити дитину жити „нею”. Задача педагога полягає в тому, щоб дитина робила це не тому, що так треба, а щоб дитина сказала:” Я буду робити це тому, що хочу, тому, що це мені цікаво.”

Допомогти дитині відчути красу і силу впливу музики - це важлива задача. Спробувати частково вирішити цю задачу є „Програма художньо-естетичного розвитку й виховання дошкільників ”. Головне у цій програмі-розвиток чуттєво-емоційної сфери дитини у взаємозв’язку з морально-інтелектуальним. 

Музичне виховання - частина естетичного виховання дитини. Естетичне виховання проходить через ознайомлення дітей з різними видами мистецтва (музика ,образотворче мистецтво, театр, хореографія, література, фольклор). Музика розвиває музичну культуру і формує позитивні якості особистості. Музика в більшій ступені, ніж інший вид мистецтва доступний дитині.

Під час слухання музики розвивається таке поняття, як емоційно образний зміст музики. Тобто діти знаходять зв’язок між засобами музичної виразності і змістом музики. Розвиваючи виконавскі навички дітей ми співаємо без супроводу.

Відомо, що пісенна творчість направлена на розвиток тих чи інших музичних здібностей. І коли вже діти мають певний досвід музичної імітації, вони можуть виконувати ,наприклад музично-дидактичні ігри, в яких діти проспівують слова привітання з певною інтонацією та емоцією вибирають потрібний темп і ритм.

Ефективними видами занять, які дозволяють дитині розкритися повніше і яскравіше як особистості, являються розвивальні, домінуючи, комплексні, тематичні заняття.

 

Розвиток особистості дитини, сприяють дитячі музичні свята. Основою свята це є гра, веселе дійство, де є вільна музична діяльність. Викликаючи емоції радості, свята закріплюють знання дітей про оточуючий світ, розвивають мову дитини, творчу ініціативу та естетичний смак.

Історичні джерела виникнення музичної педагогіки

 Сформувавшись на ґрунті давньоруської  народної педагогіки, процес виховання впродовж століть увібрав у себе кращі здобутки духовності народу, сутність і особливості національної психології, характеру, самобутнього способу пізнання дійсності, народного світогляду.

 На одному з місць в українській народній педагогіці було виховання у дітей естетичного смаку, прищеплення їм любові до всього прекрасного, бо музика та спів мали синкретичний характер – складали невід’ємну частку повсякденного життя народу. Споконвіку українці відзначалися своїми мистецькими здібностями, про що дуже влучно написав музикознавець М.Грінченко – автор однієї з перших книг з історії української музики: «Усім відомо, як багато обдарований самою природою український народ, скільки в ньому тонкого музичного почуття, здібності до співу, естетичного смаку, скільки в ньому любові, закохання в свою рідну пісню, найціннішу, найдорожчу перлину з його культурних багацтв»[1] випадково, з раннього віку у сім’ях заохочували дітей до співу, музики, танців. Невичерпні виховні й навчальні можливості мав дитячий фольклор, зокрема його пісенні жанри: колискові й жартівливі пісні, колядки, щедрівки, веснянки. Дитячий фольклор як невід’ємна частина практичної педагогіки народу впродовж століть формував естетичні смаки дитини, становлячи морально-етичну основу розвитку особистості. У глибині віків губляться витоки колискових пісень, якими кодувалися в душі дитини такі першорядні якості, як доброта, чесність, працелюбність, шанобливе ставлення до батьків. Зворушливі лагідні мелодії під ритмічне погойдування колиски вводили дитину в чарівний світ музичних звуків, позитивно впливали на розвиток її музичного слуху. Мати зверталася до немовляти словами, сповненими безмежної любові, теплоти й ніжності, які створювали особливу емоційну атмосферу.

Українським колисковим пісням властива тематична й сюжетна різноманітність, барвистість образів і думок, вони чарують своєю безпосередністю, простою художньою досконалістю.

Спілкування дорослих з малятами не обмежувалося лише колисковими піснями. Щоб розвити фізичну активність дитини, підтримувати її бадьорий і радісний настрій, використовувалися різноманітні пестушки й утішки. Так називали короткі весела пісеньки, якими дорослі забавляли дитину у важливі для неї моменти повсякденного життя: коли дитина прокидалася в ранці, коли її вмивали, розчісували, годували, гралися з нею[2].

Пісні, почуті в ранньому віці, міцно входили в запас музичних вражень дитини й давали їй перші уявлення про навколишній світ. З роками ці уявлення ширшали, зв’язок з оточуючим середовищем ставав тіснішим.

Важливим засобом духовного та інтелектуального зростання були ігри з елементами пісень, танців і ритмічних рухів, як, наприклад: «Заїнько», «Перепілка», «Подоляночка», «Мак», які давали поштовх фантазії й творчій уяві дитини.

Формуванню естетичних смаків дітей та молоді значно сприяли численні календарні обрядові свята. Тісно пов’язані з господарськими сезонами, трудовою діяльністю, побутом, вони вчили шанувати працю, любити природу, робити добро, проявляти милосердя. Упродовж багатьох століть український народ безупинно творив тільки своє, тільки йому властиве духовне середовище, наповнюючи його своєрідними обрядами й ритуалами. Тут було все, що зворушує й звеселяє душу: пісні, жарти, ігри, танці.

Безпосередня участь у них дітей та молоді сприяла розвитку художніх здібностей підростаючого покоління, давала можливість відчути власні творчі сили.

Важливе місце в дитячому репертуарі посідали новорічні й різдвяні колядки та щедрівки. Діти і молодь збиралися ватагами в залежності від віку. Малі хлоп’ята співали під вікнами сусідів а старші обходили майже все село. Адресувалися колядки та щедрівки, як правило, господарям дому із щирими побажаннями здоров’я, щастя, багацтва, гаразду в господарстві. Старша молодь часто організовувала вертеп – веселе різдвяне театральне дійство, яке давало змогу проявити свої музичні та акторські здібності.

Навесні дівчата співали веснянки – хорові пісні з іграми й танцями, в яких органічно поєднувалися слово, рух і мелодія. Вони виконувалися разом з іграми, поділом на хори, які переспівувалися між собою, супроводжувалися відповідною мімікою, жестами.

Дуже урочисто, з багатьма обрядами й піснями святкувався День Івана Купала, що припадає на час літнього сонцестояння. Завдяки своїй поетичності, магічним обрядам, це свято було веселим гулянням для молодих, які розважалися біля вогнища, пускали на воду вінки, спалювали купальське деревце, топили опудало міфічної Марени. У більшості купальських пісень звучали мотиви кохання, сватання і шлюбу.

Восени та взимку, коли вже були завершені основні сільськогосподарські роботи, молодь збиралася на вечорниці. У святкові дні влаштовувалося застілля з піснями й танцями, а в будні розваги поєднувалися із заняттями рукоділлям. В українців не було заборони на зустрічі й спілкування юнаків і дівча. Навпаки, вечорниці, досвітки, «вулиці», різні свята зближували їх, допомагали розпізнати одне одного для укладання шлюбу.

Одруження й весілля на Україні з давніх давен супроводжувалися цікавими звичаями й самобутніми обрядами, що поєднували в собі елементи поетичного, музичного і драматичного мистецтва. Звучала весела музика, виголошувалися замовляння, приказки, загадки, відбувалися танці, ігри. У центрі уваги були, звичайно, наречені, а також їхні дружки, свашки, які виступали активними учасниками більшості весільних обрядів. Надзвичайно кількісне багатство і розмаїття весільних пісень, серед яких «чимало справжніх шедеврів, які вражають яскравою художністю образів, проникливістю думок і висловів та глибоким ліризмом»[3].

Отже, музично-естетичне виховання було невід’ємною складовою частиною української народної педагогіки. Оскільки основним чинником цього виховання виступала сім’я, воно відбувалося природно і в доступній формі через такі навчально-виховні засоби, як фольклор, національні традиції, звичаї, обряди, свята. Зростаючи в атмосфері поваги й великої любові до народної музики, пісні, танцю, діти проймалися духом народної творчості, яка збагачувала світ їхніх почуттів. Це позитивно впливало на формування естетичних смаків і збагачення музичної культури підростаючого покоління.


[1] Грінченко М. Історія української музики – К.: Спілка, 1992. – C.4.

[2] Дитячий фольклор / Упор. і передова Г.В. Довженко; відпр. ред. І.Дей – К.: Дніпро, 1986. – С. 11-22.

[3] Кирчів Р. Цінна пам’ятка української етнографії та фольклористики / Інститут народознавства АН України – К.:Наукова думка, 1992. – С.23.