Національно-патріотичне виховання

         

Патріотичні почуття дітей дошкільного віку засновуються на їх інтересі до найближчого оточення (сім'ї, батьківського дому, рідного міста, села), яке вони бачать щодня, вважають своїм, рідним, нерозривно пов'язаним з ними. Важливе значення для виховання патріотичних почуттів у дошкільників має приклад дорослих, оскільки вони значно раніше переймають певне емоційно-позитивне ставлення, ніж починають засвоювати знання.

"Людина, яка незнає свого минулого, той незнає нічого"

Без знань своїх коренів, традицій свого народу не можна виховати повноцінної людини, що любить своїх батьків, свій дім, свою країну, з повагою ставиться до інших народів.

Поняття патріотиз - це почуття любові до Батьківщини. Поняття Батьківщина включає в себе всі умови життя: територію, клімат, природу, організацію суспільного життя, особливості мови і побуту. Становлення людини як громадянина має починатись з його малої Батьківщини рідного міста. Неможливо виростити справжнього патріота без знання історії. Любові до великого треба приймати з малого: любов до рідного міста, краю, нарешті, до великої Батьківщини.

Таким чином, заклавши фундамент з дитинства, ми можемо сподіватись, що виховали справжнього патріота.

Бути патріотом - це значить відчувати себе невід'ємною частиною Вітчизни. Це складне почуття виникає ще в дитинстві, коли закладаються основи ціннісного ставлення до навколишнього світу. Але подібно будь-якому іншому почуттю, патріотизм знаходиться самостійно і переживається індивідуально. Він безпосередньо пов'язаний з духовністю людини, його глибиною.

Тому, не будучи патріотом, педагог не зможе і в дитині пробудити почуття любові до Батьківщини. Саме пробудити, а не нав'язати, так як в основі патріотизму лежить духовне самовизначення.

Проводячи більшу планомірну роботу по розширенню уявлень про рідну країну, про звичаї та культуру свого народу  в нашому дошкільному закладі велике значення надається вивченню української символіки, гербів міст України.

Перш ніж дитина починає себе сприймати себе, як громадянина своєї країни, йому потрібно допомогти в усвідомленні свого власного "Я", своєї сім'ї, своїх коренів - того, що близьке, знайоме і зрозуміле. Для цього потрібно час. Тому завдання по патріотичному вихованню дітей в нашому дошкільному закладі реалізується вже в течії декількох років.

Завдання, які ставлять перед собою педагогічний колектив є:

- виховання у дитини любові і прихильності до своєї сім'ї, дому, вулиці, міста;

- формування дбайливого ставлення до природи і всього живого;

- виховання поваги до праці;

- розвиток інтересу до українських традицій та ремесла;

- формування елементарних знань про права людини;

- розширення уявлень дітей про міста, знайомство дітей з символами держави;

- формування толерантності та поваги до інших народів, їх традицій;

- розвиток почуття відповідальності і гордості за досягнення країни.

Дані завдання вирішуються у всіх видах дитячої діяльності: у праці, в побуті та повсякденному житті. Таким чином, патріотичне виховання включає в себе вирішення завдань не тільки морального, але й духовного, трудового, розумового,естетичного, а також фізичного виховання.

Базовий компонент дошкільної освіти в Україні орієнтує на опанування знань про нашу державу, виховання поваги до державних символів. Старші дошкільники мають знати прапор, гімн, герб України, назву її столиці, інших великих міст, значущі географічні назви (Крим, Карпатські гори, Дніпро), пам'ятні місця (Тарасова гора у Каневі, Хортиця, заповідник Асканія-Нова тощо). Цій меті підпорядковані заняття «Ми живемо в Україні, ми дуже любимо її», «Пам'ятні місця України», «Рідне місто (село)», «Вулиці нашого міста (села)», «Наш герб» та ін. 

 Значну роль у вихованні дітей відіграють народні традиції — досвід, звичаї, погляди, смаки, норми поведінки, що склалися історично і передаються з покоління в покоління (шанувати старших, піклуватися про дітей, відзначати пам'ятні дати тощо). З традиціями тісно пов'язані народні звичаї — усталені правила поведінки; те, що стало звичним, визнаним, необхідним; форма виявлення народної традиції (як вітатися, як ходити в гості та ін.

Прилучаючись до народознавства, діти поступово утверджуватимуться у думці, що кожен народ, у тому числі й український, має звичаї, які є спільними для всіх людей. Пізнаючи традиції, народну мудрість, народну творчість (пісні, казки, прислів'я, приказки, ігри, загадки тощо), розширюючи уявлення про народні промисли (вишивка, петриківський розпис, яворівська іграшка), вони поступово отримують більш-менш цілісне уявлення про втілену в художній і предметній творчості своєрідність українського народу. Водночас у дітей розширюються знання про характерні для рідного краю професії людей, про конкретних їх представників.