Вихователь - методист

 

Фокас Юлія Пашаївна - освіта вища, закінчила Національний педагогічний університет ім.М.П.Драгоманова, 2016р., за спеціальністю "Дошкільна освіта" та здобула кваліфікацію організатора дошкільної освіти;вихователя дітей дошкільного віку; логопеда дошкільних, загальноосвітніх та реабілітаційних закладів. Педагогічний стаж - 6 років.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


Поради батькам, які прагнуть розвивати здібності своїх дітей

  1. не стримуйте розкриття потенційних можливостей психіки.
  2. не позбавляйте дитини ігор, забав, казок, створюйте умови для виходу дитячої енергії, рухливості, емоційності.
  3. допомагайте дитині в задоволенні основних людських потреб (почуття безпеки, любові, поваги до себе та оточення), оскільки енергія якої пригнічена загальними проблемами, найменше спроможна досягти висот самовираження.
  4. залишайте дитину на самоті й дозволяйте займатися своїми справами. Памятайте: якщо ви бажаєте своїй дитині добра, навчіть її обходитися без вас.
  5. підтримуйте здібності дитини до творчості й виявляйте співчуття до невдач. Уникайте незадовільної оцінки творчих спроб дитини.

Орієнтовні завдання на виявлення нахилів та здібностей 

Розумові (інтелектуальні) здібності

  1. Показати сюжетні картинки дітям на встановлення причинно-наслідкових дій.
  2. Прочитати десять слів, запропонувати дитині повторити слава.
  3. Запропонувати дитині розказати щось цікаве (про інші країни, людей, явища, події).
  4. Розказати, які книги читає дитина.
  5. Запропонувати вирішити логічні завдання (картинки, ребуси, кросворди…). 

Художні здібності

  1. Намалювати різноманітні предмети, ситуації, людей.
  2. Запропонувати переглянути репродукції картин, висловити свої почуття, думки.
  3. Дати завдання на виготовлення аплікації, ліплення, конструювання з будівельного матеріалу за задумом.

Музичні здібності.

  1. Запропонувати відтворити ритм та мелодію.
  2. Проспівати знайому пісню.
  3. Програти мелодію на улюбленому музичному інструменті.
  4. Проспівати мелодію свого імені.
  5. Придумати музичну гру.

Літературні здібності.

  1. Побудувати розповідь.
  2. Придумати щось нове, незвичайне.
  3. Виділити головне у розповіді дорослого.
  4. Підібрати слова – ознаки для характеристики головних героїв казок, оповідань.
  5. Розповісти напамять вірш.

Артистичні здібності.

  1. Зобразити якогось казкового персонажа.
  2. Змінити голос для зображення казкового героя.
  3. Розіграти сценку.
  4. Розповісти про відомих акторів, улюблені фільми, мультфільми.
  5. Придумати танець на задану мелодію.

Технічні здібності

  • З набору матеріалів (покидьковий, природний, конструктори тощо) змайструвати споруду, будівлю, машину.
  • Розповісти про будову машини.
  • Зібрати розібрану іграшку. 

 Поради, 

яких слід дотримуватися дорослим у спілкуванні з дитиною

  • Проаналізуйте Вашу власну систему цінностей відносно виховання дітей. Чи сприяє вона реалізації особистості та обґрунтованості в суспільстві?
  • Будьте чесними. Всі діти надзвичайно чутливі до брехні, а до обдарованих дітей це відноситься в більшій мірі.
  • Оцінюйте рівень розвитку дитини. Мовний обмін навіть з дуже розвиненою дитиною дошкільного віку не є найбільш ефективним шляхом до розуміння.
  • Уникайте довгих пояснень чи бесід.
  • Намагайтесь своєчасно помітити зміни в дитині. Вони можуть виражатися в неординарних питаннях або в поведінці і є ознакою обдарованості.
  • Поважайте дитячу індивідуальність. Не прагніть проектувати на неї власні інтереси і захоплення.
  • Не обмежуйте дитину навчальними рамками, а розвивайте її інтереси і ставте  перед нею, нові захоплюючі завдання.
  • Вам слід приділити належну увагу проблемам розвитку та виховання і шукати інформацію як в літературі, так і в спілкуванні з іншими батьками і спеціалістами.
  • Постарайтесь присвятити тиждень спостереженню за дитиною, за її інтересами і щоденними заняттями. Це допоможе визначити напрямки, в які краще всього вкладати час і сили.
  • Для розвитку інтересу і визначення завдань Вам слід розглянути три фактори, які сприяють успішним досягненням: здібності, можливості та індивідуальність.

Здібності до гострого, живого сприймання, абстрактного і складного мислення, мовної та математичної легкості або до  художньої творчості є одним з параметрів обдарованості.

Можливості повинні включати ранні досліди, які дозволяють дитині бути інтелектуально активною і зацікавленою, самій розв’язувати власні проблеми, сприймати все краще в навколишньому світі.

Індивідуальність може як сприяти розкриттю двох перших якостей, так і затруднювати їх розвиток.

 

Робота дошкільного закладу «Ялиночка»

за проектом

«Театралізована діяльність в дитячому садку»

 Що таке театр? За твердженням К.С. Станіславського, це найкращий засіб для спілкування людей, для розуміння їх сокровенних почуттів. Це диво, що здатне розвивати в дитині творчі задатки, стимулювати розвиток психічних процесів, удосконалювати тілесну пластичність, формувати творчу активність. Театр сприяє скороченню духовної прірви між дорослими і дітьми. Театр – гра, а діти дуже люблять ігри.

 Все життя дитини насичене грою, і кожна дитина хоче зіграти в ній свою роль. У грі малюк не тільки отримує інформацію про навколишній світ, закони суспільства, красу людських відносин, а й учиться жити в цьому світі, будувати взаємини з оточуючими. Це, в свою чергу, вимагає від дитини творчої активності, вміння тримати себе серед людей. Усе це здатна забезпечити театралізована діяльність, зокрема театралізовані ігри.

Театралізована діяльність в дитячому саду - можливість розкриття творчого потенціалу дитини, виховання творчої спрямованості її особистості. Діти вчаться помічати в навколишньому світі цікаві ідеї, втілювати їх, створювати свій художній образ персонажа, у них розвиваються творчу уяву, асоціативне мислення, вміння бачити незвичайне у буденному. Театральне мистецтво близько і зрозуміло як дітям, так і дорослим, перш за все тому, що в основі його лежить гра.

Театралізована гра - один з яскравих емоційних засобів, які формують художній смак дітей. Колективна театралізована діяльність спрямована на цілісний вплив на особистість дитини, її розкріпачення, самостійну творчість, розвиток провідних психічних процесів. Вона сприяє самопізнанню і самовираженню дошкільнят, створює умови для їх соціалізації, посилюючи адаптаційні здібності, коригує комунікативні навички.

О.Сухомлинський любив повторювати “Тримаючи в руках скрипку, людина не здатна скоїти поганого”. Завдання театру, мистецтва вкласти таку скрипку в душу дитини і допомогти заграти їй на ній. 

Театралізовані ігри приносять величезну користь для естетичного та духовного виховання, для становлення характеру дитини, для прищеплення їй найкращих рис, для утвердження себе в суспільстві. 

Сьогодні багато педагогів стурбовані пошуком нетрадиційних шляхів творчої взаємодії з дітьми. Як зробити кожне заняття з дитиною цікавим і захоплюючим, просто і ненав'язливо розповісти їй про найголовніше – про красу і різноманіття цього світу, як  цікаво можна жити в ньому? Як навчити дитину всьому, що стане їй в нагоді в цьому складному сучасному житті? Як виховати і розвинути основні її здібності: чути, бачити, відчувати, розуміти, фантазувати і придумувати? 

Все життя дітей насичене грою. Кожна дитина хоче зіграти свою роль. Але як же це зробити? Як навчити малюка грати, брати на себе роль і діяти? Цьому допоможе театр. 

Театр – один з найдемократичних видів мистецтва для дітей, він дозволяє вирішити безліч актуальних проблем сучасної педагогіки і психології, пов’язані з:

*      художньою освітою та вихованням дітей; 

*      формуванням естетичного смаку;  

*      моральним вихованням;  

*      розвитком комунікативних якостей особистості;

*      вихованням волі, розвитком пам’яті, уяви, ініціативності, фантазії, мови (діалогу і монологу);

*      створенням позитивного емоційного настрою, зняттям напруження, вирішенням конфліктних ситуацій через гру.

Головне, театр розкриває духовний і творчий потенціал дитини і надає реальну можливість адаптуватися їй в соціальній сфері.

Для того, щоб дитина проявила творчість, необхідно збагачувати її життєвий досвід яскравими художніми враженнями, надати необхідні знання і вміння. Чим багатше досвід малюка, тим яскравішими будуть творчі прояви в різних видах діяльності. Тому так важливо з самого раннього дитинства заохочувати дитину до музики, театру, літератури, живопису. Адже період 3 – 7 років – дошкільний, у цьому віці відбувається бурхливий психічний, фізичний розвиток дитини. Формуються основи  її особистості. 

Тривалість проекту – 2012-2013 рр. (довготривалий). 

Мета проекту: Ознайомлення дошкільників з театром, формування у них стійкого інтересу до театралізованої діяльності. 

Завдання проекту: 

ü  розкриття творчого потенціалу дітей; 

ü  виховання творчої спрямованості особистості; 

ü  формування художнього смаку вихованців. 

Реалізація проекту передбачає проведення різних форм роботи, зокрема: 

§  тематичні заняття; 

§  сюжетно ігрова діяльність на прогулянці; 

§  виготовлення атрибутів для режисерської настільної театралізованої гри;  

§  ознайомлення дітей з цікавими розповідями та казками, що сприяють створенню власного задуму;  

§  надання дітям можливості відображати задуми в русі, співі, малюванні. 

Очікуваний результат: Організація роботи театральної студії в дошкільному навчальному закладі «Ялиночка». 

Проміжкові результати: 

Протягом навчального року вихованці молодших, середніх та старших груп презентують казки, розваги, інсценівки для вихованців інших груп. У процесі театралізованих ігор відбувається інтегроване виховання дітей, вони навчаються виразному читанню, пластиці рухів, співам, іграм на музичних інструментах.

Створюється творча атмосфера, яка кожній дитині допомагає розкритися як особистості, застосовувати власні можливості і здібності. Вихователі залучають дітей до оформлення казок. Крім того, кожна група, що готує театральний виступ, виготовляє також і театральну афішу.  

У драматизації діти проявляють себе дуже емоційно і безпосередньо, сам процес драматизації захоплює дитину набагато сильніше, ніж результат. Артистичні здібності дітей розвиваються від виступу до виступу. Спільне обговорення постановки вистави, колективна робота з його втілення, саме проведення вистави - все це зближує учасників творчого процесу, робить їх союзниками, колегами у спільній справі, партнерами. 

Робота з розвитку театралізованої діяльності та формування творчих здібностей дітей приносить відчутні результати. Дошкільнята вже знають основні правила поведінки в театрі і намагаються не порушувати їх, коли приходять на виставу. В середніх та старших групах важливе місце займає не тільки підготовка і проведення вистави, а й подальша робота. Під час спеціальних бесід вихователі з'ясовують у дітей ступінь засвоєння змісту сприйнятого, а також їхні думки про зміст п'єси, персонажів та ін.  

Для виявлення ступеня засвоєння дітьми матеріалу використовується метод асоціацій. Наприклад, на окремому занятті діти згадують весь сюжет вистави у супроводі музичних творів, що звучали в ході його перебігу, та з використанням тих самих атрибутів, які були на сцені. Повторне звернення до постановки сприяє кращому запам'ятовуванню та розумінню її змісту, акцентує увагу дітей на особливості виражальних засобів, дає можливість знову пережити випробувані почуття.

 Етапи роботи над виставою

 Всю роботу з дошкільнятами над виставою варто розділити на дев'ять основних етапів:

 1.Вибір п'єси або інсценування і обговорення її з дітьми.

 2.Поділ п'єси на епізоди і переказ їх дітьми.

 3.Робота над окремими епізодами у формі етюдів з імпровізованим текстом.

 4.Пошук музично-пластичного рішення окремих епізодів, постановка танців. Створення спільно з дітьми ескізів декорацій та костюмів.

 5.Перехід до тексту п'єси: робота над епізодами. Уточнення пропонованих обставин і мотивів поведінки окремих персонажів.

 6.Работа над виразністю мови та автентичністю поведінки в сценічних умовах; закріплення окремих мізансцен.

 7.Репетиціі окремих картин у різних складах з деталями декорацій і реквізиту (можна умовними), з музичним оформленням.

 8.Репетиція всієї п'єси цілком з елементами костюмів, реквізиту і декорацій. Уточнення темпоритму вистави. Призначення відповідальних за зміну декорацій і реквізит.

 9.Премьера вистави. Обговорення з глядачами і дітьми, підготовка виставки малюнків дітей зі спектаклю.

 

Перший етап роботи над п'єсою пов'язаний з її вибором. Як правило, матеріалом для сценічного втілення служать казки, які дають «на рідкість яскравий, широкий, багатозначний образ світу». Світ казки з його чудесами і таємницями, пригодами і перетвореннями дуже близький дитині дошкільного віку. Для того щоб пробудити інтерес у дітей до майбутньої роботи, перша зустріч дітей з п'єсою має бити емоційно насичена: розповіді казок входять в основу сценарію, показ художніх ілюстрацій в книгах, прослуховування музичних творів, що використовується в майбутньому спектаклі, перегляд художніх фільмів за мотивами казок. Все це допомагає відчути атмосферу казкових подій, розширити кругозір дітей, активізувати пізнавальний інтерес.

Другий етап передбачає розподіл п'єси на епізоди. Після прочитання дітям сценарію діти переказують кожен епізод, доповнюючи один одного, і придумують їм назви. Наприклад: «Повернення принца», «Зустріч з принцесою», «Подорож принца» і т.д.  

Третій етап - це робота над окремими епізодами у формі етюдів з імпровізованим текстом. Спочатку учасниками етюдів можуть бути найактивніші діти, але поступово, не примушуючи, залучати до цього процесу всіх членів колективу. Використовувати вправи з ляльками, з якими  діти імпровізують  вчинки і діалоги героїв.  

Четвертий етап - знайомство дітей з музичними творами, які цілком або  уривках будуть звучати у виставі.  

Яскраві музичні образи, допомагають дітям знайти відповідне пластичне рішення. Спочатку діти просто імпровізують рухи під музику, самостійно відзначають найбільш вдалі знахідки. Потім вони рухаються, перетворюючись на якийсь конкретний персонаж, змінюючи ходу, пози, жести, спостерігаючи один за одним.  

Одночасно на заняттях із зображувальної діяльності діти вчаться створювати ескізи декорацій і костюмів, робити малюнки окремих епізодів п'єси за творчим задумом, підбираючи фарби у відповідності зі своєю фантазією.

П'ятий етап - це поступовий перехід власне до тексту п'єси. На репетиціях один і той же уривок повторюється різними виконавцями, тобто один і той же текст звучить багато разів, це дозволило дітям досить швидко вивчити практично всі ролі. Крім того, в ДНЗ в цій роботі беруть участь вихователі, які у вільний від занять час з підгрупами дітей повторють окремі епізоди. У цей період уточнються запропоновані обставини кожного епізоду (де, коли, в який час, чому, навіщо) і підкреслюються мотиви поведінки кожної дійової особи (Для чого? З якою метою?). Діти, спостерігаючи за діями в одній ролі різних виконавців, оцінюють, у кого це виходить природніше і правдивіше. 

Ми зі свого боку, враховуючи мовні, пластичні, акторські можливості дітей, відзначаємо по 2-3 виконавця, здатних впоратися з конкретною роллю.

Шостий етап починає власне роботу над роллю. Дитина в силу вікових психологічних особливостей завжди грає самого себе, він ще не здатний перевтілюватися, грати почуття іншої людини. Грунтуючись на особистому емоційному досвіді і пам'яті, він може згадати ситуацію у своєму житті, коли йому довелося пережити почуття, схожі на відчуття героїв п'єси. Ні в якому разі не треба нав'язувати юним виконавцям логіку дії іншої людини або свої конкретні зразки поведінки. Не можна наказати дитині: «злякався» - або показати свій варіант дії. Це призводить до запрограмованості поведінки. Можна підказати, допомогти дитині пригадати якийсь життєвий епізод, коли дитині дійсно було страшно. Тільки в цьому випадку поведінка дітей на сцені буде природним, справжнім. Дуже важливо домагатися взаємодії з партнерами, вміння чути і слухати один одного і відповідно змінювати свою поведінку.  

Не пропонувати дітям заздалегідь придумані мізансцени і намагатися не встановлювати лінію поведінки кожного персонажа, вони виникають з ініціативи дітей, спиратися на їх творчу уяву і коректувати в разі потреби. Різні склади виконавців пропонували свої варіанти, і найбільш вдалі мізансцени варто закріплювали для подальшої роботи над виставою. Домагаючись виразності і чіткості мови, виявлення мовних характеристик героїв. Хтось говорить плавно, розтягуючи слова, інший - дуже швидко, емоційно, третій - повільно, впевнено, четвертий - сварливо, п'ятий - сердито і т.д.  

Сьомий етап - репетиція окремих картин у різних складах. На цьому етапі роботи стежити за тим, щоб діти не повторювали поз, жестів, інтонацій інших виконавців, а шукали свої власні варіанти. Вчити дітей розміщуватися по сцені, не збиваючись, загороджуючи один одного. Всяку знахідку, нове вдале рішення з тими дітьми, які в даний момент не зайняті у репетиції, відзначати і заохочувати.  

Восьмий етап - нетривалий за часом. У цей період проходять репетиції всієї п'єси цілком. Якщо до цього діти діяли в умовних декораціях, з умовними предметами (великі куби, стільці, палиці, хусточки, прапорці), то тепер необхідно використовувати підготовлені для вистави декорації, бутафорію і реквізит, а також елементи костюмів, які допомагають у створенні образу.  

Репетиції проходять з музичним супроводом, в цей момент відбувається уточнення темпоритму вистави. Затягнутість окремих сцен чи, навпаки, зайва квапливість, скомканість роблять спектакль нецікавим для глядачів. На цьому етапі закріплюються обов'язки дітей в підготовці реквізиту та зміні декорацій.  

Дев'ятий етап - прем'єра вистави - ​​є одночасно генеральною репетицією, оскільки до цього моменту діти жодного разу не діяли в костюмах. Першими глядачами є педагоги, які, дуже суворо, але об'єктивно оцінюють виступ дітей.  

Прем'єра - це завжди хвилювання, суєта і, звичайно, піднесений, святковий настрій. Діти на практиці починають розуміти, що таке колективність театрального мистецтва, як від уваги і відповідальності кожного виконавця залежить успіх вистави. Обговорення не має сенсу проводити відразу ж після виступу. Діти дуже збуджені і навряд чи зможуть оцінити свої успіхи і невдачі. Але вже на наступний день в бесіді можна з'ясувати, наскільки критично вони здатні ставитися до власної гри.  

Відповідаючи на запитання, що було добре, а що - ні, діти вчаться оцінювати щирість і правдивість поведінки на сцені, відзначають виразність і винахідливість окремих виконавців. Направляючи бесіду в потрібне русло своїми запитаннями, намагатися вказати на основні промахи і недоліки, але в той же час похвалити дітей та відзначити найбільш вдалі і цікаві моменти виступу.  

Для дітей найбільш важливим і корисним є період підготовки вистави, а потім можливість грати його як можна довше і частіше. Якщо діти розуміють, що вони повинні робити на сцені, намагаються діяти кожен раз по-різному, то це вже елемент творчої імпровізації. Крім того, спектаклі можна грати в різних складах. Одна і та ж роль у виконанні різних дітей повністю змінюється, набуваючи нових барв і звучання. Кожен вкладає в неї свій маленький досвід, свої емоції і відчуття. І тут завдання педагога - розкрити індивідуальність дитини, навчити його шукати свої виражальні засоби, а не наслідувати інших виконавців