Слухання музики

Любов до музики, потреба в ній формуються у дитини насамперед у процесі її слухання, завдяки якому у дітей розвивається музичне сприйняття, закладаються основи музичної культури. В. Сухомлинський підкреслював: «Якщо в ранньому дитинстві донести до серця красу музичного твору, якщо в звуках дитина відчує багатогранні відтінки людських почуттів, вона підніметься на таку сходинку культури, яка не може бути досягнута ніякими іншими засобами». У нашому житті музика звучить всюди – на радіо, телебаченні, в грамзапису, театрах і кінотеатрах. Але такі зустрічі дітей з музикою носять випадковий характер, а для розвитку музичної сприйнятливості необхідно послідовне керівництво процесом слухання. Для формування естетичного сприйняття музики важливо не тільки переживати, розуміти її зміст, а й розрізняти окремі засоби музичної виразності. Д.Б. Кабалевський звертав увагу педагогів на те, що музика тільки тоді буде виконувати свою естетичну, пізнавальну і виховну роль, коли діти по справжньому навчаться вслухатися в неї і роздумувати про неї.

На початку XX ст. багато великих музикантів (Б.А. Асафьєв, Б.Л. Яворський, Ц. Кюї, С.М. Майкапар та інші) приділяли цьому питанню велику увагу. В.Н. Шацька – відомий педагог-музикант – почала роботу з розвитку навичок слухання музики ще в дореволюційний час і продовжила її в організованій в 1919 р першій дослідницькій станції Наркомосу – науково-методичному центрі дошкільного виховання. Питаннями відбору музичного матеріалу для слухання і методикою навчання на початку століття також займалися: Н.А. Мєтлов, Т.С. Бабаджан, Е.А. Дімогло, В.Н. Заколпська, Е.М. Дубянська, Т.А. Вількорейська, Л.Н. Михайлова. У своїх роботах вони переконливо показали, що для розуміння дітьми музичного образу чимале значення має поєднання власне музичного ряду з поетичним словом пісні, програмою інструментальної п’єси, з дією в грі або танці. Надалі питання слухання - сприйняття музики - розглядають музиканти-психологи Б.М. Теплов, К.В. Тарасова; науковці-педагоги Н.А. Вєтлугіна, І.Л. Дзержинська, С. Шоломович, О.П. Радинова; педагоги-практики С І. Бекіна, Е. Соковніна, Н. Френкель, Т. Ломова, Є. Дубянський і багато інших. Для розвитку вміння слухати і сприймати музику необхідне музично-сенсорне виховання дитини. Воно передбачає розрізнення звуків по висоті, тембру, силі звучання, тривалості. Відомо, що в порівнянні з інструментальною більший вплив на дітей надає вокальна музика, так як базується на єдності музичного та літературного текстів, а дитина завжди пов’язує звучання з будь-якими конкретними образами. Текст пісень поглиблює її уявлення про навколишнє. Композитори М. Красьов, В. Герчик, М. Старокадомський, М. Філіпенко, М. Раухвергер, О. Тілічєєва, Т. Попатенко, М. Йорданський, В. Вітлін, Ю. Островський та інші створили багато дитячих пісень різноманітної тематики . Охоче слухають діти також виразні народні мелодії.

У роботі з дітьми в основному використовується програмна інструментальна музика – тобто постачена літературною програмою або назвою, в якій композитор конкретизує образний зміст твору. Слухають діти і непрограмну музику, що виражає тільки певний настрій. В основному це твори для вправ, несюжетних ігор, танців, які діти надалі будуть виконувати, або колискові мелодії, танцювальні п’єси, які діти добре сприймають, але втілювати в русі не будуть.

Слухання музики є активним внутрішнім процесом зосередження, який дає дітям можливість сприймати і розуміти різні види, жанри музичного мистецтва. Музичний розвиток – це результат, до якого необхідно прагнути в процесі виховання і навчання.

В процесі слухання музики в єдності з музично-естетичними здійснюються і завдання всебічного розвитку дитини: вдосконалюється його моральний вигляд, формуються розумові здібності, зміцнюється фізичний стан. Музика допомагає дитині не тільки відчути прекрасне, а й створювати його. При систематичному слуханні музики діти починають розрізняти й усвідомлювати її виразні засоби, жанри, композицію творів, що, природно, поглиблює естетичні почуття. Слухання музики в значній мірі сприяє розвитку музичних здібностей, а також мелодійного, гармонійного, ритмічного та тембрового слуху. Слухання – поглиблює уявлення дітей про навколишнє. У процесі необхідної мовної практики, яка має місце в аналізі музичних творів, формується розумова діяльність дошкільнят. «Музика – могутнє джерело думки. Без музичного виховання неможливий повноцінний розумовий розвиток дитини », – писав видатний педагог В. Сухомлинський. За допомогою бесід, питань, музичних загадок діти вчаться помічати схожість між творами або їх частинами, своєрідність кожної з них; співвідносити зміст творів з навколишнім життям; опановують спеціальну музичну термінологію. При правильній організації процесу слухання музики у дітей формуються довільна увага, вольові якості. Яскравість і вражаюча сила музичного звучання поглиблюють зміст поетичного тексту пісні. Тому так сильно впливає музика на почуття любові до рідної країни, її природі, збуджує інтерес до життя інших народів.

Таким чином, займаючись з дітьми слуханням музики, педагог знайомить їх з різноманітними за змістом музичними творами, поглиблює і розширює коло їх уявлень, виховує почуття, музичне сприйняття і музичний смак.