Вивчаючи закони життя, спостерігаючи ритмічність руху в природі і в трудових процесах, простежуючи вплив музики на підвищення працездатності під час фізичної праці, вчені-фізіологи, психологи, педагоги, лікарі звертають увагу на питання використання музики в поєднанні з рухом в лікувальних та виховних цілях. Органічна єдність музики і руху необхідна і природна. Рухи повинні розкривати зміст музики, відповідати їй по композиції, характеру, динаміці, темпу, метроритму. У той же час рухи спонукають до свідомого сприйняття музичного твору. Яскраві приклади взаємозв'язку музики і руху демонструють балетні вистави і такі види спорту, як фігурне катання, художня гімнастика. Систему музично-ритмічного виховання одним з перших розробив наприкінці XIX ст. швейцарський педагог і музикант Еміль Жак-Далькроз. Усвідомивши активну рухову основу музично-ритмічного почуття, Жак-Далькроз підпорядкував рух ритму різних музичних творів і визначив шлях емоційної передачі рухів. Він створив ряд ритмічних вправ, що відповідають можливостям і потребам дітей, а також приділяв особливу увагу почуттю радості, що виникає в дитячій грі - прообраз майбутнього серйозного життя. Жак-Далькроз вважав, що музично-ритмічне виховання має великий вплив на розвиток волі, характеру та інтелекту людини. Єдність музики і рухів активно проповідувала Айседора Дункан - відома американська танцівниця. У 1921 р вона відвідала Радянську Росію з метою створення балетної школи, в якій виконавців повинні були вчити безпосередності, щирості, граціозності та невимушеності.

Над створенням сучасної системи музично-ритмічного виховання працювали багато музикантів, педагогів, психологів, методистів, музичних керівників дошкільних установ. Провідне місце серед них належить Н.Г. Александровій, а також її учням і послідовникам - Е.В. Коноровій, Н.П. Збруєвій, В.І. Гринер, Н.Є. Кізевальтер, М.А. Румер. Наукові дослідження в галузі дошкільного музично-ритмічного виховання проводили А.В. Кенеман, Н.А. Ветлугіна та їх учні - А.Н. Зіміна, М.Л. Палавандашвілі. У практичній розробці змісту і методики роботи з дошкільнятами по розділу музично-ритмічного виховання брали участь Т.С. Бабаджан, Н.А. Мєтлов, Ю.А. Двоскіна, С.Д. Руднєва, Л.С. Генералова, Е.Н. Соковніна, В.В. Цівкіна, Є.П. Іова, І.В. Ліфиць, Т.П. Ломова та ін.

Враховуючи потребу дитини в русі, викликану зростанням організму, вони прагнули до формування його моторики і головне - до всебічного розвитку через органічне поєднання рухів з музичним звучанням. Відомо, що за допомогою руху дитина пізнає світ. Виконуючи різні рухи в іграх, танцях, діти поглиблюють свої знання про дійсність. Музика викликає рухові реакції і поглиблює їх, не просто супроводжує рухи, а визначає їх сутність. Завдання вихователя полягає в тому, щоб розвинути в дітях уміння швидко виконувати запропоновані їм рухи і, в разі потреби, вміти загальмувати їх, тобто розвивати активне гальмування. Музика - це подразник, який обумовлює реакцію як у бік збудження, так і в бік гальмування. На заняттях з музичного виховання можна спостерігати, як мляві, пасивні діти стають активними, а збуджені - дисциплінованими.

У процесі занять музично-ритмічними рухами зміцнюється організм дитини; розвиваються музичний слух, пам'ять, увага; виховуються морально-вольові якості - спритність, точність, швидкість, цілеспрямованість, виробляються такі властивості руху, як м'якість, пружність, енергійність, пластичність; поліпшується постава дітей. Музичний ритм сприяє упорядкуванню руху і полегшує оволодіння ним. При правильному відборі музично-ритмічні рухи укріплюють серцеві м'язи, покращують кровообіг, дихальні процеси, розвивають мускулатуру.

В основі музично-ритмічного виховання лежить розвиток у дітей сприйняття музичних образів та вміння відобразити їх у русі. Рухаючись у відповідності з тимчасовим ходом музичного твору, дитина сприймає і звуковисотний рух, тобто мелодію у зв'язку з усіма засобами виразності. Вона відображає в русі характер і темп музичного твору, реагує на динамічні зміни, починає, змінює і закінчує рух в відповідності з будовою музичних фраз, відтворює у русі нескладний ритмічний малюнок. Отже, дитина, сприймаючи виразність музичного ритму, цілісно сприймає весь музичний твір. Вона передає емоційний характер музичного твору з усіма його компонентами (розвитком і зміною музичних образів, зміною темпу, динаміки, регістрів і т. д.).

Таким чином, музично-ритмічний рух є засобом розвитку емоційної чуйності на музику і почуття музичного ритму.

Вбачаючи красу руху в іграх, танцях, хороводах, прагнучи виконати рух якомога красивіше, витонченіше, узгодити його з музикою, дитина розвивається естетично, привчається бачити і створювати прекрасне.

Музично-ритмічні побудови, національні танці, інсценізації, ігри-хороводи зі співами, побудовані на кращих зразках народної, класичної та сучасної музики, формують моральний вигляд дитини, розвивають музичність та художній смак, виховують любов до Батьківщини. Крім того, музично-ритмічні рухи сприяють розвитку просторових і часових орієнтувань. Дитина потрапляє в такі ігрові ситуації, які вимагають швидкої реакції на зміну в музиці, на рухи товаришів, стикається з необхідністю самостійного виконання завдань. Це розвиває її увагу, творчу ініціативу. Отже, заняття музично-ритмічними рухами пов'язані з усіма сторонами виховання. Вони сприяють розумовому, моральному, естетичному і фізичному розвитку дитини.